2018 03 06 myhНародний депутат України VII скликання, кандидат політичних наук (2009 р.), радник голови СБУ (2015-2016 рр.) Юрій Михальчишин у своєму блозі влучно описав так званих українців зі Львова, які чекають на «польську весну».
Вони мовчать, коли просувають міфологему «Львув то єст польське място».
Вони мовчать, коли пишуть, що наші предки – злодії, грабіжники та бандити, неосвічена худоба, якою приречені керувати шляхетні аристократи з-понад Вісли.
Вони мовчать, коли до нас висувають територіальні претензії і кажуть, що тут не Львів, а «Малопольська всходня».
Вони мовчать, коли забирають свою карту поляка в консульстві.
Вони вирішили подати голос вчора, коли ми пройшли містом вшанувати нашого Генерала. Коли з нами в колоні йшли ті, чиї імена та позивні назавжди в телефоні, але кого вже ніколи не набереш.
Додумалися лякати людей, які бачили війну, що нас не впустять в сусідню державу в «Бєдронку» купити «парувкі».
Гадаєте, якщо у вас є тут готелі та борделі, то це місто – ваше?
А от і ні. Ви – потенційні Гіві та Мотороли (обох статей), польських «Абрамсів» не дочекаєтесь.
Місто українське. Ми його і втримаємо. Цього разу все буде інакше.