2018 04 26 tsh
Дорогі українці, друзі!

26 квітня 1986 року, в мирний час, Україна втратила частину своєї території, яка внаслідок Чорнобильської катастрофи стала непридатною для проживання, а також тисячі людських життів, яких вбив і вбиває досі ніби мирний атом. Десятки тисяч українців стали біженцями.
Чорнобильська катастрофа була частиною геноциду української нації з боку ворожого комуністичного режиму. Радянський режим звів Чорнобильську АЕС у безпосередній близькості від столиці України, всупереч протестам дисидентів, екологів та простих українців, які навіть в часи комуністичного терору не побоялися попереджати про можливу трагедію.
Коли герої АТО на смерть стоять на сході України, ми ще більше розуміємо значення подвигу Героїв-Чорнобильців. У 1986 році вони виграли свою війну за Україну.
Сьогодні ми з сумом згадуємо про найбільшу техногенну катастрофу та з щирою вдячністю вшановуємо героїзм пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, працівників міліції, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на станції.
У цей сумний день варто згадати вірш великої української поетеси Ліни Костенко, слова якого найкраще характеризують Чорнобильську трагедію:

На березі Прип’яті спить сатана,
прикинувся, клятий, сухою вербою.
На березі Прип’яті — березі - на —
ріки, що колись була голубою. Стоїть йому атомна чорна свіча.
Лежать йому села в біді і розрусі.
Уп’явся в пісок пазурями корча,
свистить йому вітер в дуплястому вусі.

Слава героям чорнобильцям! Мир душам тих, хто не дожив до сьогоднішнього дня!